Підсумки Антикорупційного 2025 року в Україні: Коли розголос і “картон” виявились міцнішими за кулуарне рішалово

 

Вісник КПК, онлайн-видання ГО «Комітету з питань корупції», підбив загальні підсумки 2025 року та підготував власну аналітичну версію ключових антикорупційних подій. Це спроба подивитися на рік не через окремі скандали, а як на цілісний процес. Із його кризами, спротивом суспільства, болючими викриттями та ознаками глибокої, вже незворотної трансформації держави.

2025-й у сфері антикорупції запам’ятається не лише новими справами, “плівками”, обшуками й підозрами. Він запам’ятається головним: суспільство показало, що навіть у війні здатне зупинити політичне свавілля, та захистити процесуальну і управлінську незалежність НАБУ і САП. І так, приводів критикувати НАБУ і САП вистачає, інколи навіть із запасом. Але коли хтось вирішив знищити їх через незручність і непідконтрольність, країна відповіла просто. “Ні”.

1.Липнева криза. Спроба “приручити” НАБУ і САП, і відповідь вулиці

22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який фактично відкривав Генпрокурору двері в процесуальні рішення антикорупційних справ, включно з можливістю забирати матеріали й перерозподіляти підслідність. Це виглядало як повернення “централізованого кермування” там, де після Революції Гідності навмисно поставили запобіжники. Суспільне | Новини+1

Реакція була нетипова для воєнного часу. Протести в Києві та інших містах стали найбільш помітними від початку повномасштабного вторгнення, а міжнародні партнери прямо натякнули, що гра з незалежністю антикорупційних інституцій б’є по євроінтеграції й довірі. Reuters+2euronews+2

Далі сталося те, що в Україні трапляється нечасто, але дуже освіжає повітря. 31 липня 2025 року парламент проголосував за відновлення повноважень і незалежності НАБУ та САП через законопроєкт №13533, який повернув попередні норми. Це зафіксували і медіа, і профільні організації, і навіть офіційна картка законопроєкту в Раді. Антикорупційний Центр+3Суспільне | Новини+3Електронний Кабінет Громадянина+3

Отже, НАБУ і САП. Результат є, але нерви у суспільства також не фантомні.

Окрема рамка для чесності. Навіть прихильники антикорупційних інституцій визнають: помилки, кадрові провали, комунікаційні провтики трапляються, іноді це виглядає досить ганебно. Але ключове досягнення полягає в тому, що попри критику і бруд, попри намагання обмежити і підкорити антикорупційні інституції, НАБУ і САП у 2025-му фрагментами демонстрували ефективну роботу та зафіксували конкретні результати, що впливають на життя в країні і дають надію на очищення владних інституцій від корупції.

У звіті за перше півріччя 2025 року НАБУ і САП зазначали, що завдяки активній позиції громадянського суспільства та міжнародних партнерів автономію вдалося відстояти, а також публікували статистику щодо нових справ, підозрюваних і засуджених. nabu.gov.ua

Окремо варто згадати позицію ЦПК, який у цей період систематизував, хто саме і як працював на “спецоперацію” зі знищення суб’єктності НАБУ і САП. Антикорупційний Центр

Висновок липня. У 2025-му стало очевидно: незалежність НАБУ і САП тримається не на красивих презентаціях, а на суспільній готовності вийти і сказати “досить”.

2) “Міндіч-гейт” і “Мідас”. Енергетика, тіньові впливи, досьє і війна за ресурси

Друга велика лінія 2025 року це енергетика, де гроші, вплив і “відкати” традиційно намагаються відновлюватися швидше, ніж підстанції після обстрілів.

Операція “Мідас” стала однією з найгучніших історій року. За повідомленнями Reuters, у листопаді 2025 року українські органи висунули обвинувачення групі осіб у справі про масштабну корупцію в енергетичному секторі, яку в публічному просторі пов’язували з відкатами на рівні десятків і сотень мільйонів доларів. Reuters+1
НАБУ також окремо публікувало матеріали про викриття високорівневої злочинної організації в енергетиці. nabu.gov.ua

На цьому тлі вибухнула медійна хвиля довкола “Міндіч-гейту”. “Українська правда” описувала, як прізвище Міндіча почало спливати в різних сюжетах, від енергетики до політичних впливів, а сам феномен став символом того, як у воєнній державі можуть виростати тіньові “куратори”. Призма
“Детектор медіа” фіксував, як у дискусію про “Мідас” і “плівки” включилися західні медіа та пропагандистські контури РФ, тобто тема стала міжнародною й токсичною для будь-яких “домовленостей у тиші”. ms.detector.media

Паралельно журналісти Bihus.Info та інші редакції підсвічували окремі енергетичні схеми на держпідприємствах. Наприклад, історію довкола “Центренерго” і авансу за вугілля, якого не отримали, медіа описували як черговий маркер системної хвороби. detector.media+1

Висновок енергетичної лінії. У 2025-му енергетика стала дзеркалом держави. Росія б’є ракетами. А внутрішні “професіонали схем” пробують бити довірою й бюджетом. Різниця в тому, що ракети видно на радарах, а схеми дедалі частіше видно в матеріалах НАБУ, САП і журналістів.

3) Корупція в армії і довкола оборонки. Найболючіше, бо це про життя

Воююча країна не має морального права красти на армії. І 2025 рік саме цю думку зробив ще жорсткішою, бо розслідування та справи торкалися дронів, РЕБ, бронезахисту, оборонних контрактів.

У серпні 2025 Reuters повідомляв про викриття масштабної корупційної схеми на закупівлях військових дронів та засобів РЕБ із “відкатами” до 30% і затриманнями. Це сталося символічно одразу після того, як незалежність НАБУ і САП було відновлено, ніби система одразу показала, навіщо вона потрібна. Reuters

У грудні 2025 також повідомлялося про справу щодо розкрадання коштів, призначених для захисту бронетехніки Сил оборони. LB.ua

А ще на горизонті весь час висить інше питання. Прозорість оборонних закупівель. У грудні 2025 в колонках та публічних дискусіях з’являлася критика щодо закриття базових даних про закупівлі, бо там, де зникає світло, зазвичай з’являються пацюки. Призма
І тут же ЦПК попереджав про ризики “амністій” або спеціальних режимів у закупівлях зброї, коли “обраних” визначають чиновники, а не закон і контроль. Антикорупційний Центр

Висновок оборонки. Найкращий тил для фронту це не пафосні гасла, а чесна закупівля, контроль і невідворотність покарання.

4) Тиск на антикорупціонерів і журналістів. Коли критику плутають із “ворожістю”

2025 рік також показав стару звичку системи. Коли бракує аргументів, з’являються обшуки, підозри, інформаційні зливи, запити “про фінансування” і спроби дискредитувати.

Найгучніший кейс року це історія навколо Віталія Шабуніна. Суспільне детально описувало, що 11 липня 2025 року ДБР вручило йому підозру, а далі тривали процесуальні дії. Суспільне | Новини
У грудні 2025 медіа повідомляли про скандал із витоком приватних фото, які Шабунін пов’язував із діями силовиків після обшуків, а ДБР заявляло про перевірку. ZAXID.NET+2LB.ua+2

На медійному фронті 2025 рік приніс і нові форми “тонкого натяку”. “Детектор медіа” писав про ситуацію, коли депутатські запити щодо фінансування Bihus.Info журналісти трактували як можливий тиск. detector.media
А “Мідас” додав окрему моторошну деталь, збір досьє на журналістів, зокрема згадувався Юрій Бутусов. detector.media

Історія Дениса Бігуса із підтвердженням співпраці з військовою контррозвідкою СБУ теж стала інфоприводом для атак і спекуляцій, хоча сам факт показав радше те, наскільки війна перемішала ролі і наскільки легко будь-яку біографію спробувати використати як кийок. Призма+1

5. Недоторканих немає

У 2025 році в публічному просторі й матеріалах НАБУ, САП та журналістських розслідувань регулярно фігурували відомі прізвища високопосадовців, не пов’язаних із “Міндіч-гейтом”. Серед них Ярослав Дубневич у справах щодо масштабних зловживань і незаконного збагачення, Анатолій Гунько, затриманий у корупційній справі з хабарем і впродовж 2025 року залишався символом “гречки нового зразка”, Дмитро Сенниченко, справа якого щодо корупційних схем у держпідприємствах залишалась однією з найбільших за сумами збитків, а також Олександр Дубінський, який фігурував у кримінальних провадженнях і антикорупційних розслідуваннях, пов’язаних із зловживанням статусом і майновими питаннями. Окремо згадувалися кейси топчиновників центральних органів влади та керівників держпідприємств, імена яких медіа неодноразово пов’язували з відкатами на держзакупівлях, оборудками з землею та державним майном, фіктивними договорами та прихованими активами.

Великий публічний резонанс викликала і підозра народній депутатці Ольга Скороход. У матеріалах слідства та медіа йшлося про можливі зловживання статусом і незаконне отримання вигод, що вкотре підсилило дискусію про реальну межу між депутатським мандатом і кримінальною відповідальністю. Сам факт вручення підозри чинній народній депутатці став ще одним сигналом 2025 року. Парламентський статус перестає бути “імунітетом мовчання”, а антикорупційна тема дедалі частіше торкається не абстрактних посад, а конкретних імен.

Сукупно ці історії сформували важливий сигнал 2025 року. Політична вага, мандат чи посада більше не гарантують тиші, а суспільство дедалі уважніше стежить за тим, чим закінчуються гучні підозри, а не лише за їх заголовками.

Обнадійливий підсумок 2025 року

1.    Суспільство дорослішає. Липень 2025 показав, що інстинкт самозахисту демократії в Україні живий. Навіть під сиренами й у комендантську годину.

2.    Схеми стають менш безсмертними. Розслідування, “Мідас”, енергетичні історії, оборонні кейси, дрони, РЕБ, бронезахист. Це все вже не “чутки на кухні”. Це кримінальні провадження, підозри, суди, міжнародні публікації. Reuters+1

3.    Нічого не можна сховати назавжди. 2025 рік підсвітив просту закономірність. Інформація все одно витікає, документи спливають, журналісти докопуються, НАБУ з САП дістаються до верхніх поверхів.

4.    Після завершення війни очищення піде швидше. Бо війна зараз об’єктивно стискає рамки прозорості, частину даних закривають з міркувань безпеки, а політичний і силовий ресурс часто виправдовують “воєнною необхідністю”. Коли ця ширма зникне, виправдань стане менше, а суспільний запит на справедливість нікуди не подінеться. Навпаки, він стане безкомпромісним.

І найважливіше. Воююча країна не має права на корупцію не тому, що так хоче ЄС чи донори. А тому що кожна вкрадена гривня в обороні це чийсь незакритий ризик на фронті, чиєсь життя і чиясь поразка, якої можна було не допустити.

Андрій Литвиненко, для КПК