К основному контенту

Кінець епохи рішалова у комітетах ВР: Парламент зобов’язали працювати публічно

 

Як передають журналісти ЦПК та ЗМІ, з 20 січня в Україні набрав чинності закон №4212-IX, який зобов’язує комітети Верховної Ради України публікувати порядки денні своїх засідань, проєкти рішень і відеозаписи роботи. Йдеться про один із ключових кроків до реального, а не декларативного парламентського контролю.

Закон був ухвалений на основі законопроєкту №11321, ініційованого народним депутатом Ярослав Юрчишин, і розробленого за участі громадських антикорупційних організацій, зокрема Центр протидії корупції.

Чому цей закон має антикорупційне значення

Одна з хронічних проблем українського парламенту – закритість роботи комітетів, де фактично ухвалюються ключові рішення до винесення їх у сесійну залу.

За даними Рух ЧЕСНО, станом на початок 2025 року 9 із 23 парламентських комітетів не публікували відео своїх засідань. Це означало відсутність публічного контролю над тим, як і ким готуються законопроєкти.

У таких умовах саме комітети ставали зручним майданчиком для:

  • кулуарних домовленостей
  • проштовхування ризикованих або відверто шкідливих ініціатив
  • уникнення суспільної уваги та критики

Приклад НАБУ який показав небезпеку закритості

Антикорупційні організації неодноразово фіксували, як правоохоронний комітет Верховної Ради під керівництвом Сергій Іонушас використовував закритий формат роботи для просування суперечливих рішень.

Кульмінацією стала підтримка у липні законопроєкту №12414, який фактично руйнував незалежність НАБУ і САП. Комітетське рішення було ухвалене у надзвичайно стислі строки, без належного публічного обговорення.

Раніше цей же комітет підтримав законопроєкт №10311, який передбачав надання Національній гвардії права застосовувати вогнепальну зброю та сльозогінний газ проти цивільного населення під час “масових заворушень”. Лише завдяки реакції медіа та громадськості документ не був проголосований у парламенті.

Ці кейси наочно показали, що закритість комітетів – це не технічна дрібниця, а прямий корупційний ризик.

Що саме зобов’язані робити комітети з 20 січня

Новий закон встановлює чіткі й обов’язкові правила:

  • не пізніше ніж за 24 години до засідання – публікувати порядки денні комітетів і проєкти актів, які планується розглядати
  • не пізніше ніж через 5 робочих днів – оприлюднювати акти комітетів, ухвалені під час підготовки законопроєктів до першого читання
  • забезпечувати прямі трансляції відкритих засідань комітетів
  • оприлюднювати відеозаписи засідань не пізніше ніж через 24 години після їх завершення

Крім того, журналісти та представники громадськості мають право:

  • бути присутніми на відкритих засіданнях
  • отримувати доступ до матеріалів комітетів

Як було раніше і чому це стало проблемою

Після змін, запроваджених 30 березня 2020 року під час карантину через COVID-19, комітети фактично отримали можливість працювати без обов’язкової публічної звітності.

В умовах повномасштабної війни ця закритість лише посилилася. Паралельно журналісти мають обмежений доступ до будівель парламенту та урядового кварталу, що створило ситуацію, коли народні депутати де-факто перестали звітувати про роботу в комітетах.

Результат - ухвалення багатьох важливих рішень “у тіні”, без публічного аналізу та відповідальності.

Що змінюється тепер

Набрання чинності законом №4212-IX повертає мінімальні стандарти парламентської прозорості, які існували до 2020 року.

Журналісти, бізнес і громадськість отримують можливість:

  • заздалегідь бачити, які законодавчі ініціативи готуються
  • аналізувати ризики ще на рівні комітетів
  • публічно реагувати на небезпечні або корупційні норми до їх ухвалення

Це суттєво знижує ймовірність “раптових” голосувань за абсурдні або протиправні законопроєкти.

Контроль - ключове питання

Прийняття закону це лише перший крок. Ключове питання - його належне виконання.

Антикорупційні та правозахисні організації вже заявили, що:

  • відстежуватимуть дотримання нових вимог
  • публічно фіксуватимуть випадки порушень
  • інформуватимуть суспільство про спроби повернення до “тихих” комітетів

Прозорість не виникає автоматично. Вона працює лише тоді, коли за нею постійно стежать.

Мар’ян Бутковський,  для Вісник КПК


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Свобода слова чи втручання в правосуддя: як змінюється баланс і чому це важливо

Українська судова система дедалі частіше апелює до поняття “втручання в діяльність суду”. Це поняття звучить переконливо, особливо в умовах реальних загроз - від фізичних нападів на суддів до спроб політичного впливу. Нові законодавчі ініціативи Вищої ради правосуддя щодо посилення відповідальності за втручання в діяльність суддів з’явилися не на порожньому місці. Вони прямо пов’язані з реальними, жорсткими і навіть шокуючими випадками фізичного насильства. Зокрема ЗМІ широко повідомляли про напад 13 березня 2026 року в Дніпрі на суддю Індустріального районного суду Людмилу Слюсар, який став резонансним сигналом для всієї системи. ВРП справедливо наголошує: без фізичної безпеки судді не може бути незалежного правосуддя. Але разом із цим держава пропонує розширити і саме поняття “втручання”, і тут починається значно складніша розмова . Вісник КПК розбирався із нюансами та прихованими ризиками для свободи слова в Україні у зв’язку з новими «захисними» ініціативами судових органів. ...

Ілюзія контролю: чому за неправдиві декларації в Україні майже не карають

Вісник КПК розбирався у нюансах декларування чиновниками статків та проблемами відповідальності за невідповідність декларацій та фактичного рівня життя Українське антикорупційне законодавство формально виглядає жорстким. За подання недостовірних даних у декларації передбачена і адміністративна, і кримінальна, і дисциплінарна відповідальність. Стаття 366-2 КК України прямо говорить про штрафи, обмеження або навіть позбавлення волі, якщо розбіжності у декларації сягають значних сум. Є реєстр корупціонерів, є механізми перевірки, є навіть можливість «виправитися» через пояснення до НАЗК. Але вся ця конструкція має одну фундаментальну проблему: вона побудована навколо формального порогу і покарання, а не навколо невідворотності та системного виявлення незаконного збагачення. Бо коли ключовим ризиком для чиновника стає штраф або умовне покарання, система перетворюється на гру з цифрами, а не на боротьбу з корупцією. Українська модель: покарання є, стримування - ні Сьогодні українськ...

Підсумки Антикорупційного 2025 року в Україні: Коли розголос і “картон” виявились міцнішими за кулуарне рішалово

  Вісник КПК, онлайн-видання ГО «Комітету з питань корупції», підбив загальні підсумки 2025 року та підготував власну аналітичну версію ключових антикорупційних подій. Це спроба подивитися на рік не через окремі скандали, а як на цілісний процес. Із його кризами, спротивом суспільства, болючими викриттями та ознаками глибокої, вже незворотної трансформації держави. 2025-й у сфері антикорупції запам’ятається не лише новими справами, “плівками”, обшуками й підозрами. Він запам’ятається головним: суспільство показало, що навіть у війні здатне зупинити політичне свавілля, та захистити процесуальну і управлінську незалежність НАБУ і САП. І так, приводів критикувати НАБУ і САП вистачає, інколи навіть із запасом. Але коли хтось вирішив знищити їх через незручність і непідконтрольність, країна відповіла просто. “Ні”. 1.Липнева криза. Спроба “приручити” НАБУ і САП, і відповідь вулиці 22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який фактично відкривав Генпрокурору д...