К основному контенту

Антикорупційна стратегія 2026–2030: прорив чи імітація змін?

 

У квітні 2026 року Україна підійшла до чергового рубікону: Кабінет Міністрів розпочав розгляд Антикорупційної стратегії (АКС) на 2026–2030 роки. У документі, що налічує 146 системних проблем, держава намагається остаточно перевести боротьбу з хабарництвом у площину алгоритмів. Проте за фасадом «цифровізації всього» ховаються серйозні конфлікти інтересів та концептуальні прогалини. Вісник КПК розбирався із даним питанням.

Інноваційний щит: Що нового пропонує Банкова та НАЗК?

Головна новація Стратегії-2030 - це перехід від «полювання на відьом» до превентивного моделювання ризиків. І такий підхід має всі переваги перед старою моделлю, коли було легко вкрасти і неважко відкупитись від відповідальності.

Отже, для запобігання корупційним ризикам пропонується:

  • ШІ-моніторинг способу життя: Замість ручної перевірки декларацій пропонується впровадження нейромереж, які в реальному часі зіставлятимуть витрати чиновників із держреєстрами та даними банківських транзакцій.
  • Легалізація лобізму: Вперше стратегія чітко інтегрує закон про лобіювання. Тепер «вирішення питань» у високих кабінетах має фіксуватися в спеціальному реєстрі. Це спроба вивести політичну корупцію в правове поле за зразком США та ЄС. Проте  в цьому законі, та й в усій темі публічного лобізму, багато підводних каменів, і про них ми ще детально поговоримо в окремому матеріалі.
  • Блокчейн у «Відновленні»: Усі закупівлі на відбудову інфраструктури мають проходити через наскрізну систему контролю, де кожен цент можна відстежити від виділення з бюджету до закупівлі конкретного мішка цементу.

Плюси та мінуси підходу


Чого катастрофічно не вистачає?

Експертне середовище вказує на те, що АКС ігнорує фундаментальне поняття «Відновлення». Досі немає єдиного закону, який визначає, що саме ми будуємо: копію радянського минулого чи інноваційне майбутнє. Без цього «корупція на бетоні»  залишиться головним викликом.

Також у документі слабко прописаний механізм захисту викривачів у військовий час. Поки діє обмеження на розповсюдження інформації про оборонні закупівлі, викривачі залишаються беззахисними перед репресіями всередині відомств.

Голоси та прогнози: Що кажуть лідери думок

Віктор Павлущик, голова НАЗК:  «Ми будуємо систему, де корупція стає не просто караною, а фізично неможливою. Стратегія 2026–2030 - це перехід від "людського фактора" до "цифрового закону". Ми не просто ловимо корупціонерів, ми забираємо у них інструменти».

Віталій Шабунін (ЦПК):

«Записати 444 результати в документі - це красиво. Але ми вже бачили, як Офіс Президента вміє "приборкувати" антикорупційні органи через кадровий контроль. Без реальної незалежності САП та НАБУ будь-яка стратегія  це лише набір пікселів на екрані».

Аналітики Transparency International Ukraine:

«Нас турбує відсутність оцінки ефективності попередньої стратегії. Ми біжимо в нову п’ятирічку, не розібравшись, чому не спрацювали запобіжники у 2023–2025 роках. Головний ризик - перетворення стратегії на формальний список для донорів».

Прогноз: Резонанс чи регрес?

Найближчі місяці покажуть, чи стане Стратегія-2030 реальним інструментом. Прогноз для «антикорупційного блогу» наступний:

1.    Травень–червень 2026: Очікується запекла битва у Верховній Раді за правки до розділу про лобізм. Бізнес-групи намагатимуться вихолостити норми про прозорість контактів із депутатами.

2.    Осінь 2026: Початок впровадження ШІ-моніторингу спровокує масові «технічні збої» та судові позови від посадовців, чиї витрати не зійдуться з офіційними доходами.

Резюме: АКС виглядає як спроба перетворити державу на «усвідомлений суперкомп'ютер», де корупція - це баг у коді. Але поки ключі від цього комп'ютера знаходяться в руках політичних гравців, ризик «ручного управління» залишається критичним.

Максим Шебутько, для «Вісник КПК»

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Свобода слова чи втручання в правосуддя: як змінюється баланс і чому це важливо

Українська судова система дедалі частіше апелює до поняття “втручання в діяльність суду”. Це поняття звучить переконливо, особливо в умовах реальних загроз - від фізичних нападів на суддів до спроб політичного впливу. Нові законодавчі ініціативи Вищої ради правосуддя щодо посилення відповідальності за втручання в діяльність суддів з’явилися не на порожньому місці. Вони прямо пов’язані з реальними, жорсткими і навіть шокуючими випадками фізичного насильства. Зокрема ЗМІ широко повідомляли про напад 13 березня 2026 року в Дніпрі на суддю Індустріального районного суду Людмилу Слюсар, який став резонансним сигналом для всієї системи. ВРП справедливо наголошує: без фізичної безпеки судді не може бути незалежного правосуддя. Але разом із цим держава пропонує розширити і саме поняття “втручання”, і тут починається значно складніша розмова . Вісник КПК розбирався із нюансами та прихованими ризиками для свободи слова в Україні у зв’язку з новими «захисними» ініціативами судових органів. ...

Ілюзія контролю: чому за неправдиві декларації в Україні майже не карають

Вісник КПК розбирався у нюансах декларування чиновниками статків та проблемами відповідальності за невідповідність декларацій та фактичного рівня життя Українське антикорупційне законодавство формально виглядає жорстким. За подання недостовірних даних у декларації передбачена і адміністративна, і кримінальна, і дисциплінарна відповідальність. Стаття 366-2 КК України прямо говорить про штрафи, обмеження або навіть позбавлення волі, якщо розбіжності у декларації сягають значних сум. Є реєстр корупціонерів, є механізми перевірки, є навіть можливість «виправитися» через пояснення до НАЗК. Але вся ця конструкція має одну фундаментальну проблему: вона побудована навколо формального порогу і покарання, а не навколо невідворотності та системного виявлення незаконного збагачення. Бо коли ключовим ризиком для чиновника стає штраф або умовне покарання, система перетворюється на гру з цифрами, а не на боротьбу з корупцією. Українська модель: покарання є, стримування - ні Сьогодні українськ...

Підсумки Антикорупційного 2025 року в Україні: Коли розголос і “картон” виявились міцнішими за кулуарне рішалово

  Вісник КПК, онлайн-видання ГО «Комітету з питань корупції», підбив загальні підсумки 2025 року та підготував власну аналітичну версію ключових антикорупційних подій. Це спроба подивитися на рік не через окремі скандали, а як на цілісний процес. Із його кризами, спротивом суспільства, болючими викриттями та ознаками глибокої, вже незворотної трансформації держави. 2025-й у сфері антикорупції запам’ятається не лише новими справами, “плівками”, обшуками й підозрами. Він запам’ятається головним: суспільство показало, що навіть у війні здатне зупинити політичне свавілля, та захистити процесуальну і управлінську незалежність НАБУ і САП. І так, приводів критикувати НАБУ і САП вистачає, інколи навіть із запасом. Але коли хтось вирішив знищити їх через незручність і непідконтрольність, країна відповіла просто. “Ні”. 1.Липнева криза. Спроба “приручити” НАБУ і САП, і відповідь вулиці 22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який фактично відкривав Генпрокурору д...